Якось не таланить Україні з Вікторами...

Ім’я начебто й красиве, символічно-переможне, а от його відомим носіям таки не таланить, переймаються у "Виборчій Україні". Спочатку один Віктор поміняв країну на «любих друзів» і глечики з медом, потім інший – на бізнес сина, прихильність Путіна і Євразійську перспективу. Ще один – той що «кум ПТНа», взагалі відірваний від сьогодення й нагадує про себе тільки недолугими оцінками економіки України та її керівництва, будуючи «Український вибір» з-за «порєбріка». Про цих усе ніби то зрозуміло – комсомольсько-уркаганські вискочки з минулої епохи, які реалізували себе на українському політичному Олімпі в різні періоди його метаморфоз.
Предметом же цього дослідження, даруйте за об’єктивізм, є теж Віктор, не дуже відомий загалу, однак доволі впливовий у свій час як у політичних, так і в бізнесових колах «Сім’ї». Мова про Віктора Зубрицького, якого пов’язують із біглим керівником МВС періоду Януковича Захарченком, та й загалом «сімейним бізнесом», насамперед – медіа-активами «Сім’ї». Про це трохи далі, наразі передмова.
У минулому Зубрицький – простий полтавський бізнесмен, про якого заговорили на регіональному рівні у 2006 році під час мерських виборів у Полтаві, де він працював піарщиком кандидата в мери Віктора Животенка. Саме тоді вперше, мабуть, пересіклись шляхи Зубрицького і Захарченка, на той час заступника керівника Полтавської податкової, що й визначило наступний генезис їх відносин.
Наступну згадку про Зубрицького спостерігаємо уже в період президентства Ющенка, у 2009-му, коли його прізвище виплило у зв’язку із замахом на Філю Жебрівську, сестру Павла Жебрівського, діючого голову Донецької обласної військово-цивільної адміністрації. Саме тоді на життя власниці заводу «Фармак» було скоєно замах, в організації якого, небезпідставно, звинуватили саме Зубрицького, за що й посадили до Лукянівського СІЗО. Уже там, у VIP-камері СІЗО, Зубрицький знайомиться з не менш відомим у певних колах Сергієм Максимовим, екс-власником VAB-Банку. Знайомство «на кічі» виявилось плідним, але про це згодом.
Усе змінилось раптово і виключно в позитивному для Зубрицького сенсі у 2012 році, коли до влади в МВС приходить згадуваний Захарченко. Як наслідок, Зубрицького випускають на волю, справу проти нього закривають, після чого він потрапляє уже в оточення «Сім’ї», куди випадкових людей не впускали. На той час, пригадуємо, медіа-активи у партії влади були обмежені телеканалом «Україна» та декількома регіональними телерадіокомпаніями, як не могли успішно формувати потрібну громадську думку.
Саме тоді на Зубрицького було покладено розкрутку і просування на медіа-ринок нового телеканалу, повністю підконтрольного «Сім’ї» і фінансованого оточенням Януковича, а безпосередньо – Захарченком. Здогадатись не важко - важко не здогадатись, що мова йде про раптово виниклий восени 2013-го інформаційний канал «112 Україна», що мав стати рупором тодішньої влади і інформаційним монстром, який акумулював у собі телеканал, інформаційне агентство і низку продашн-студій з виготовлення контенту для ТБ. Тепер, на хвилинку, варто повернутись до періоду «відсидки» Зубрицького, адже саме згадуваний Максимов згодом надав приміщення центрального офісу VAB-Банку, де зараз і розміщений канал «112 Україна».
Паралельно із «112», «Сім’я» розвиває інші не менш потужні, за вкрадені з бюджету гроші, медіа-ресурси: Арбузов відкриває на базі Нацбанку телеканал «БТБ» і купує низку друкованих видань, «младоолігарх» Курченко під тиском адмінресурсу «переконує» попередніх власників продати «УМХ» и «Еволюшн Медіа», під пресингом влади скуповуються інші менш впливові медіа-активи українських груп і холдингів. Усе робиться з єдиною метою – інформаційно заблокувати будь-які потуги тодішньої опозиції і отримати впливовий рупор для агітації в ході тоді ще запланованих президентських виборів 2015 року на користь Януковича чи його «приємника».
Варто також пригадати, що в період Євромайдану і Революції Гідності саме канал «112» був найактивнішим у висвітленні постановочних сюжетів про «бандєровцев в центрє століци» і «мірних протєстующіх в Маріінском паркє». Аналогічно, «112» активно розкручував напрямок про «мирний Беркут» і «міліцію, яку палять коктейлями Молотова». З картинок телеканалу не сходили в той час Захарченко, Лукаш, Добкін, Азаров та інші «герої від влади».
Це було б дійсно смішно, якби не було так сумно від важких наслідків тієї агітації і промивки мізків, адже окрім російських ТВ, які ідеологічно «шліфували» Крим і Донбас, з українських каналів там довіряли тільки «своєму» - «112-му». Наслідки відомі. І знову нагадаю, за усім цим інформаційним брудом, окрім Януковича, стоїть саме Зубрицький і Захарченко. Формально, Зубрицький відмежувався від керівництва каналом, називаючи себе просто «продюсером», однак вищий менеджмент каналу офф-рекордс стверджує, що саме Захарченко і Зубрицький, а не «зіц-головуючий» Андрій Подщепков, є реальними власниками каналу. Формальним керівником також є Ольга Зубрицька, вона ж – дружина Зубрицького і сестра Подщепкова.
Однак, попри формальність посади Зубрицького, його негативна роль у переслідуванні Євромайдану, як інформаційному, так і фізично-насильницькому, є доведеною. Саме Зубрицький, через власні контакти в регіонах, за вказівки Захарченка, масово звозив до Києва т.зв. «тітушок», передавав кошти на їх утримання у столиці, був ідеологом побиттів євромайданівців у Маріїнці і центральних кварталах столиці.
За результатами розслідувань злочинів проти учасників «Революції Гідності», саме Зубрицький координував дії «тітушок», про що заявляв керівник МВС Аваков, демонструючи на схемах встановлені зв’язки Зубрицького із Захарченком, кримінальним авторитетом Арменом Саркисьяном, екс-керівником Департаменту МВС Зіновим та іншими ініціаторами силового придушення Майдану.
Згодом Зубрицького було оголошено у міжнародний розшук по лінії Інтерполу, з України він зник, ймовірно подашись за Захарченком і Януковичем в «край бєрьоз і родніков». Однак, це не заважає Зубрицькому дистанційно координувати роботу інформаційних служб каналу і продовжувати впровадження «нових стереотипів мислення», які, на переконання «біглих» Захарченка і Ко, в подальшому сформують вигідне інформаційне поле для їх виправдання і дадуть підстави повернутись в Україну.
Уже зараз дедалі частіше в ефірі каналу можна чути «паралельні погляди» екс-чиновників, різку критику керівництва країни, навіювання думок про «всепропалість» і «насзрадливість», альтернативні «професійні» погляди нікому невідомих «політологів» та «експертів». Все це - добре завуальована інформаційна пропаганда гебельсівського пошибу, метою якої, під соусом журналістської етики та альтернативної думки, є ніщо інше, як реінкарнація того добре відомого «сімейного» телеканалу і його вдохновителів і спонсорів. Адже, на тверде переконання Зубрицького і Захарченка, революції приходять і відходять, а Mafia, читаємо – «Сім’я», - безсмертна.
"ПОД!ЛЬСЬКИЙ В!СНИК"
Share on Google Plus