Репутаційні ризики

Грав я якось в теніс з братом. А на сусідньому корті грали мій колишній тренер та нардеп кількох скликань, активний антимайданівець та один з голосів, себто рук, диктаторських законів. Тренер попросив зіграти на пари. Ми погодились.
Після матчу, за традицією, учасники тиснуть один одному руку. Повага до тренера, fair play тощо – але мені досі соромно, що я потиснув руку цьому негіднику. Вибори показали – плювати на репутацію. Давай гречку або гроші.
Ми не Росія, звичайно, де матері мовчать про мертвих дітей, щоб дістати гроші від Путіна.
Ті, хто були в АТО, місцями прийшли до влади. Ті сім'ї, яких АТО та Майдан торкнулися, свої голоси не продали. Але в переважній більшості – від Ужгорода до Харкова – маємо дуже сумну та ватну історію.
Конфуцій казав: "Соромно бути багатим у бідній країні, і соромно бути бідним у багатій країні".
В країні, де лютує війна, соромно навіть руку потиснути тому, в кого на руці годинник за десятки тисяч доларів. Годинник та кров українців.
В країні, де найбідніші віддають останнє солдатам та переселенцям, повинно бути соромно голосувати за тих, хто возить свої насиджені місця у автомобілях за сотні тисяч доларів, а на виборчі кампанії тратить мільйони.
В країні, де корупціонери з їх круговою порукою повбивали тисячі людей та зруйнували долі сотням тисяч, має бути соромно брати гроші за голос, щоб проголосувати за цих вбивць.
В цій країні має бути соромно ходити на концерти тих, хто боїться назвати Росію агресором. В цій країні має бути соромно ходити на відзнятий людиною, що зняла пропагандистський "Матч", фільм. Яким би патріотичним не був наступний. Або на фільм за участі актора, який відзнявся не в одному пропагандистському фільмі Москви.
Адже на фінансування Кириленком чи Іллєнком цих людей ми вплинути, на жаль, не можемо. Але можемо вплинути "ногами" – не прийти. А на політиків ми можемо вплинути руками – не взяти хабаря та проголосувати вірно.
Щоб не прийшлось їх потім "руками, ногами, залізною трубою" – та в сміттєві контейнери.
Жодної різниці між корупціонерами – дільничним лікарем чи міліціонером та міністрами тих же відомств – немає.
Справа тільки в посадах та розмірах. Як і між депутатами різних рівнів. Більше того – кандидата в депутати місцевого рівня, його "кредитну історію" та "репутаційні ризики" людина знає навіть краще.
Допоки гарна репутація не буде грати вирішальну роль у будь-якому нашому виборі – нічого гідного ні з культурою, ні з політикою, ні врешті решт, з державою відбуватись не буде. Не буде – тому що бачили очі, кого і що вибирали.

Олександр Геревич, "ПОД!ЛЬСЬКИЙ В!СНИК"
Share on Google Plus